Знов I Знов I Знов

От вам нова пісня. Поки що начерт (так, знов і знов), робив для друзів, бо дуже хотілося показати. Звук писали в смарт, але вийшло норм, такий собі майже живий (як я зараз) перфоманс. У відкритий доступ публіковати не хочу, бо... та фіг його, чесно кажучи, чому. Просто не хочу. Війна, люди гинуть, а я тут зі своїми співами, так, я розумію, що треба співати (доречі, пісня саме про те), але є надто багато "але" десь всередині мене, які не дають мені спокою.
Люди якось собі живуть, іноді навіть радіють з чогось, а я просто не можу собі такого дозволити. Просто фізично не взмозі. Намагаюсь бути ввічливим, намагаюсь посміхатись, бо розумію, що завтра можу вже не побачити когось. Все наче востаннє. Я так живу вже дев'ятий рік - війна, пандемія, війна... і де тому край - невідомо.
Отже, хай воно буде ексклюзивно для сайту, тут небагато відвідувачів, тут всі свої. Дивіться, слухайте, живіть.

Гуркоче в скронях і знову не чути
Жодного слова жодною з мов, немов,
Вуст солоних торкнеться жагою покута
Німа знов і знов і знов...

І знову небо надто сіре,
І лише тиша буде там де
Малює колію новий трек,
Un, deux...

Chante, mon ami, chante
Comme si c'était la dernière fois,
Chante, mon ami, chante
Ta chanson rien que pour moi,
Chante, mon ami, chante...

Холоне серце у надрах гарячих
І мрії віє з вій крізь повіки сном,
Ніби небо, ніч неначе, наче очі бачать
Одне й те саме знов і знов

І знову небо надто сіре,
І тиша лише сповідь там де
Малює колію новий трек,
Un, deux...

UPD 08/09/22 - Послухав трохи згодом та вирішив все ж таки відкрити доступ на ютуб, нормальне відео, нормальна якість, отже - хай буде, бо невідомо коли я цю пісню дороблю до нормальної кондиції. Весь попередній текст тепер не має жодного сенсу, хоча... причини публікації ті самі, що і у непублікації - все наче востаннє.